26 апр, 2022

Вдруг - так же сильно и неожиданно, как вчера захотелось жить - сегодня мне захотелось переводить на итальянский.

мама привезла із села поминальних цукерок в гарних папірцях та несмачних. Цукерок причастя до пам’яті смертної та дитинства. Каже, у веранді стоїть ціла корзина. У них циганські та біблейські назви – Емілія та Вірсавія. Звісно, які іще можуть бути назви у цих гіркуватих провінційних красунь

***

поминальні цукерки мають бути в гарних обгортках та гіркуваті
це ж цукерки причастя до смутку та вічності
добре коли вони мають циганську та біблейську назви –
Емілія та Вірсавія, –
теплий вітер та земля

mamma ha portato dal villaggio caramelle commemorative in belle carte e senza sapore. Comunione di caramelle alla memoria della morte e dell'infanzia. Dice che c'è un intero cestino in veranda. Hanno nomi zingari e biblici - Emilia e Versavia. Certo, che altri nomi potrebbero avere queste amare bellezze di provincia

***

le caramelle commemorative dovrebbero arrivare involtini belli e amari
queste sono le caramelle della comunione per la tristezza e l'eternità
bello quando hanno nomi zingari e biblici -
Emilia e Versavia, -
vento caldo e terra

3 мая, 2022

Вот несовершенный перевод на итальянский прекрасных белых стихов Лили Чернявской о цветущих деревьях, распускающихся сейчас синхронно в Киеве и в Таганроге:

коли це дерева біля озера встигли зазеленіти. Тепер схиляють ріжки наче молоді звірі. Наївна у них душа. Може тому ми більше любимо їх чим себе. А дерево біля паркану зацвіло білим квітом. Воно як бідний наречений, що так і не діждеться собі пари. Але чекає, хвилюються його гілки під вітром. Хочеться йому сказати: гей, ми з тобою ще тут, це дивно. Ми ще у світі.

finalmente gli alberi vicino al lago riuscivano a diventare verdi. Ora piegano le corna come giovani bestie. Hanno un'anima ingenua. Forse è per questo che li amiamo più di noi stessi. E l'albero vicino alla recinzione sbocciava con i fiori bianchi. È come un povero sposo che non si sposa. Ma aspetta, i suoi rami al vento sono preoccupati. Voglio dirgli: ehi, io e te siamo ancora qua, cio` e` strano. Siamo ancora nel mondo.

8 мая, 2022

Еще один несовершенный перевод на итальянский чудесного верлибра Лили Чернявской.

субота, 7 травня 2022 р.

дуже дивний збіг: субота, травень, війна. Мию руки й кажу собі: війна, а ти дурна. Ти дурна і війна. І що робити з цим. Вдячна за хліб, який є на столі, за сонячний день. За те, що вулиця буває тихою під час війни. За сіре кошеня, що стояло на одному з балконів напроти та не знало, куди йому дивитися, таке воно глупе і живе

Sabato 7 maggio 2022

una strana coincidenza: sabato, maggio, guerra. Mi lavo le mani e mi dico: guerra, e tu sei scemo. Sei stupida e guerra. E cosa farne. Grazie di cuore per un po` di pane sulla tavola, per una giornata di sole. Per aver tenuto la strada tranquilla durante la guerra. Per un gattino grigio su uno dei balconi davanti che non sapeva dove guardare, ecco quanto è stupido e vive

9 мая, 2022

... спасаюсь еще одним переводом на итальянский чудесных белых стихов Лили Чернявской. Фото сирени - моё собственноручное, прошлогоднее. В этом году сирень какая-то несчастная, изнасилованная, оскверненная, а эта еще чистая, прошлого года.

Вчора кажу мамі: почекай, дай мені подивитися на дерево, я давно не бачила. "Пішли вже, Ліля, я хочу десь сісти, в мене дуже болять ноги". І пішли. Ми з мамою йшли в травні по тротуару. Світило сонце, було тепло. Але не жарко. Ми з мамою йшли вулицею. Не уві сні, у житті. Я бачила дерево зблизька. Це був бузок. Я ще колись напишу про нього. А може лише тільки буду підступатися до слів про нього. Адже він з глибини прийшов, бузок.

Ieri ho detto a mia mamma: aspetta, fammi guardare l'albero, non vedevo da tanto tempo. "Andiamo, Lilya, voglio sedermi da qualche parte, mi fanno molto male le gambe. "E andiamo. Io e mamma abbiamo camminato sul marciapiede di maggio. Il sole splendeva, faceva caldo. Ma non fa caldo. Io e mia mamma stavamo camminando per la strada. Non in un sogno, ma in realtà. Ho visto un albero da vicino. Questo era un lillà. Scriverò su di esso un giorno. O forse solo io mi farò avanti alle parole su di lo. Del resto, questo albero è venuto dalla profondità, lillà.

28 мая, 2022

Я обожаю птиц. Любых. Нежно люблю даже ворон и голубей, всегда спрашиваю у кукушки, сколько мне осталось жить. Вот очень несовершенный перевод на итальянский прекрасного верлибра Лили Чернявской.

Дикого голуба легко сплутати з зозулею за звучанням. Я знаю, що це, скоріше за все, саме його чула сьогодні. Зозулю зустрінеш не часто. Вона, мабуть, у намисті крутить хвостом на гілці. Вона своїх дітей покинула, казала бабця. Коли та дика сива зозуля кує, то вулицю окутує смуток. А тополі стають ще чорніші. В їхньому листі закипає сам час, коли вони шумлять від вітру.

Un piccione selvatico è facile da confondere con un cuculo dal suono. So che questo è molto probabilmente quello che ho sentito oggi. Non si vede un cuculo molto spesso. Stava ruotando la sua coda come un fuso. Ha lasciato i suoi figli, ha detto la nonna. Quando quel cuculo grigio selvatico cuculia, la strada è avvolta dalla tristezza. Ed i pioppi diventano ancora più neri. Il loro fogliame fluttua al momento stesso in cui fa rumore per il vento.

22 июня, 2022

Несовершенный перевод на итальянский чудесного верлибра Лили Чернявской про ночной шум, вечное море, добрых зверей, напрасные страхи, про жизнь и смерть...

коли літньої ночі дерева здіймають шум, мені здається, що то кипить від чорноти повітря, або котить хвилі вічне море. А буває, я думаю, що вони шумлять заради втішання людей. Як зачакловані звірі, що не можуть зрушити з місця, а можуть лише шуміти, немов промовляючи: ми давно у світі, ми багато бачили, не бійтеся ночі, вона минає

quando gli alberi fanno rumore nel cuore di una notte d'estate, mi sembra che l'aria bollisse dal buio, o le onde del mare eterno rotolano. E succede, secondo me fanno rumore per far divertire la gente. Come le bestie eccitate, che non riescono a muoversi, ma sanno solo fare rumore, come a dire: siamo al mondo da molto tempo, ne abbiamo viste tante, non abbiate paura della notte, passerà

30 июня, 2022

Еще один несовершенный, спонтанный перевод на итальянский чудесного верлибра Лили Чернявской про прибитую дождем пыль, острые запахи, воспоминания детства, глубокие лужи, детские резиновые сапожки, бездны, таинственные леса и обещания счастья.

дощ пішов
ні, справжня злива
з вулиці запахло мокрою пилюкою
яка наче була сліпою, але від дощу прозріла
діти кричать у дворі
і я відчуваю майбутнє
багато в ньому буде такого
що я не можу уявити

і як багато було в минулому, Боже
цілі світи
і ми з сестрою колись взували сині та червоні розиняки
з намальованими дельфінами
і виходили у двір міряти калюжі
та ходити по дротам, що відображалися в них
нам здавалося, що вони натягнуті над безоднею
а намоклі дерева пахли обіцянням і таємничим лісом
і вечоріло
як зараз

la pioggia è gia sparita, ma
l'acquazzone è stata reale,
fuori si odorava di polvere bagnata,
era come sono stata cieca, ma poi dalla pioggia ho visto
I bambini urlano nel cortile
ed adesso posso sentire come il futuro
sarà, così
che non riesco ad immaginare
e quanto c'era in passato dio mio,
ed io e la mia sorella calzavamo gli stivali di gomma blu e rosso
con i delfini dipinti addosso
e siamo uscite nel cortile a misurare le pozzanghere
e camminare sui fili riflessi in esse
ci pareva che fossero stati tirati attraverso il baratro
e gli alberi bagnati profumavano di promessa e misteriosa foresta
ed era ora di cena
come adesso

6 июля, 2022

... еще один спонтанный перевод на итальянский восхитительной записи Лили Чернявской про вязкую смолу на ветке абрикосового дерева, про пищу диких птиц и оленей, про приобщение к дикому и странному миру, про детство...

забула написати про янтарну смолу на гілці абрикоси, якось зачепила її поглядом, коли ми з мамою підійшли до нашого будинку. Всі в дитинстві їдять цю смолу. Це якесь причастя до світу дерев, причастя до світу дивного. Вона не смачна, дика на смак, немов ти їси їжу дикої пташки чи оленя. Але яка ж вона дивна, від неї все в'язне у роті, але треба її хоча б раз у житті спробувати

ho dimenticato di scrivere sulla resina ambrata che spesso si puo` vedere sul ramo di albicocca, in qualche modo l'ho presa con uno sguardo mentre io e mamma ci avvicinavamo a casa nostra. Tutti nell'infanzia mangiano questo catrame. È un modo di fare la comunione al mondo degli alberi, di fare la comunione a un mondo diverso e strano. Non è deliziosa, ma ha un sapore selvaggio come se mangiassi cibo per uccelli selvatici o per cervi. Ma quanto è strana essa, si incolla tutto in bocca ma almeno una volta nella vita devi provare

17 июля, 2022

Не в моих силах рассеять мрак и остановить самое подлое из всех преступлений, нет, это не в моих силах. Однако я могу наскоро перевести на итальянский проникновенные строчки Лили Чернявской про ночные тени, изменчивую игру фонарей, про тайное ночное сообщество деревьев, лунный свет и про неожиданный светлый взгляд, проникающий сквозь тусклые стекла окон.

Лише середина липня, а вже ночі стали холодні, немов ми всі йдемо через темний яр. Нам шумлять наші дерева, наші князі. Вночі у них таємнича рада. Цього року їхні тіні іще не приходили в кімнату, що з боку озера. Може, світло ліхтарів на вулиці падає інакше, і ці тіні не доростають так високо, як торік. Може, ще прийдуть. Може ще й місяць якось уночі зависне над сусіднім будинком, і знову у дворі постане таке дивне світло, немов хтось прийшов обвести темні вікна світлим поглядом.

Solo metà luglio ma le notti si fanno gia fredde come se stiamo attraversando un fosso buio. I nostri alberi, i nostri principi, ci fanno rumore. Di notte hanno un consiglio misterioso. Quest'anno le loro ombre non hanno ancora aggiunte alla stanza che da sul lago. Forse i lampioni sulla strada sono cambiati e queste ombre non crescono all'altezza dell'anno scorso. Forse ne arriveranno piu` tardi. Forse ancora di notte la luna penderà sopra la casa vicina, e di nuovo ci sarà una luce così strana nel cortile, come se qualcuno venisse intorno alle finestre scure con uno sguardo luminoso.

24 июля, 2022

Спонтанный, несовершенный перевод на итальянский чудесной воскресной записи Лили Чернявской. На этот раз я посмотрела в словаре всего лишь одно незнакомое украинское слово "лейбик" - безрукавка, farsetto. Все остальные слова уже знакомые.

Ми йшли в магазин, а повітря було святе. Ще дуже зелене листя на деревах, як темний циганський лейбик. В одному місці цілий хор сухої світлої трави, немов вулиці приснилася душа степу. Бездоганно теплий день. Люди біля магазину говорять одне до одного, і мені досі здається це дивом. Це ж наскільки треба нам існувати, аби говорити одне з одним. Трохи посиділи у садку з мамою. В мене вже немає тієї неясної надії, коли я дивлюся на густі літні дерева, але мені просто подобається хоч трохи побути біля них.

Siamo andate al negozio e l'aria sembrava sacra. Ancora le foglie sono verdissime sugli alberi, come un farsetto scuro zingaro. In un posto c'e` un coro completo della erba chiara secca, come se la strada sognasse l'anima della steppa. È una giornata calda perfetta. Le persone fuori dal negozio parlano tra di loro ed io penso ancora che sia un miracolo. Questo è quanto abbiamo bisogno di esistere per parlarci. Abbiamo seduto in giardino con la mamma per un po'. Non trovo più quella vaga speranza quando vedo gli alberi estivi spessi, ma mi piace semplicemente di stare vicino ad essi per un po'.

27 июля, 2022

... спонтанный перевод на итальянский чудесной записи Лили Чернявской про летнюю ночь, про ковш Большой Медведицы, про сливовое дерево и тишину.

Цієї ночі бачила з вікна шість срібних зірок у темно-синьому небі. Я впізнала їх, це були зірки Великої Ведмедиці. Це вдруге, коли я бачу їх так ясно. Останній раз таке було ще в юності. Ми сиділи з друзями під сливовим деревом і хтось сказав, що над нами висить ковш Великої Ведмедиці. Вона так тихо й непомітно переміщається у літньому небі. Наче срібна прикраса незбагненного часу, наче недоторкана радість очей, наче подарунок тиші.

Ho visto sei stelle d'argento nel cielo blu scuro dalla finestra questa notte. Le ho riconosciute, c'erano grandi stelle di Gran Carro. Questa è la seconda volta che le vedo così chiaramente. L'ultima volta è stato ancora in gioventù. Eravamo seduti sotto un susino con gli amici e qualcuno ha detto che c'era la siviera di Gran Carro appesa sopra di noi. Si muoveva così silenziosamente e dolcemente attraverso il cielo estivo. Come i gioielli d'argento dell'ora insondabile, come la gioia degli occhi incontaminata, come il dono del silenzio.

20 июля, 2022

... несколько чистых слов Лили Чернявской посреди ужасной беды в торопливом переводе на итальянский: про бесконечный шум деревьев, про корабли, выходящие из гавани, про белоснежные платочки, пахнущие горько и чисто, и про закипающую в тополиных кронах печаль...

у дворі дерева здіймають шум
і мені уявляються кораблі
що полишають гавань
тріпочуть білі хустки
та пахнуть гірко й чисто
а вітер розкидає голоси людей
далеко один від одного
і в тополевих кронах закипає смуток

alberi nel cortile fanno rumore
e posso immaginare le navi
che stanno lasciando il porto
i fazzoletti bianchi trepidano
e profumano amaro e puro
e il vento disperde le voci della gente
lontani l'uno dall'altro
e nelle chiome dei pioppi la tristezza ribolle

2 авг, 2022

.. простой перевод на итальянский одной из записей Лили Чернявской о белом коте, обернувшемся певчей птицей, об исчезнувшем белом платке, о вечной молодости - или, может быть, о вечном возвращении? - и о пепле, стучащем в наши сердца...
на тому балконі, де ходив раніше білий кіт, співає пташка у просторій клітці. Лише сьогодні зрозуміла, чий це бідний спів звучить у дворі щоранку. Старої бретонки, запнутої білою хусткою, зо два місяці не видно. Натомість клопоче якась молода жінка, може її дочка. Дуже спекотні дні. Мама каже, що дерева в цьому жарі стоять як попіл
із старих записів
sul balcone dove un volta camminava un gatto bianco, adesso un uccello sta cantando in una gabbia spaziosa. Solo oggi mi sono accorto di chi c'e` questo povero canto nel cortile ogni mattina. Una vecchia brettone con il fazzoletto bianco non e` visibile gia` da due mesi. Invece si puo` vedere una giovane donna sconosciuta, forse sia la sua figlia. È stata una giornata molto calda. Mamma dice che gli alberi stanno come cenere con questo caldo

dai vecchi appunti

8 авг, 2022

Где ночуют голуби? Какие сны им снятся? Где устраиваются на ночлег вездесущие воробьи? Лиля Чернявская выяснила это, а я лишь перевела на итальянский.

В мене вже не перший рік виникає питання, де вночі сплять голуби, а де горобці. І ось я поволі наближаюся до розгадки цієї екзистенційної таємниці. Сьогодні вранці дивилася на будинок навпроти і побачила, що на карнизі під дахом стоять в рядок начублені голуби, які ще не прокинулися як слід. Ось де вони спали своїм таємничим пташиним сном. А горобці, здається, шукають ночівлі у темних від сплутаних гілок кущах. Вони малі та сірі, проте нервові й гордуваті, наче якісь співаки, що не вживаються ні з ким, бо вихвачують на льоту самі великі кришки білого хліба.

Non è il primo anno che mi viene in mente una domanda dove di solito dormono i piccioni di notte e dove dormono i passerotti. Finalmente mi sento avvicinarmi a risolvere questo mistero esistenziale. Stamattina stavo disviticchiando la casa di fronte e ho visto una fila di piccioni sul cornicione sotto il tetto che non si sono ancora svegliati. Ecco dove hanno dormito il suo sonno misterioso di uccellino. Per quanto riguarda i passerotti sembrano cercare il posto da dormire nel buio dei rami contorti dei cespugli. Sembrano piccoli e grigi, ma nervosi ed orgogliosi, come alcuni cantanti che non sanno reggere con nessuno perché afferrano sempre delle briciole piu` grandi di pane bianco al volo.

16 авг, 2022

Спонтанный перевод на итальянский волшебных строчек Лили Чернявской про ветер, несущий перемены, про темный холодный воздух, про ропот обнявшихся деревьев, про поиск верных слов, про лучи, пронизывающие темные древесные кроны.

і все ж таки цей вітер щось принесе
як казала колись бабця
як зараз каже мама
вже повітря трохи потемнішало, похолоднішало
дерева шумлять як на таємничому обійсті
мені завжди хочеться відшукати про них кілька слів
про дерева моєї землі
вони спокійні та вірні
ніколи звідси не зрушать
підперезані світло
їхні темні вбрання

eppure questo vento porter? qualcosa
come soleva dire la nonna
come adesso dice la mia mamma
l'aria è diventata gia` un po' più scura, più fredda
gli alberi fanno rumore come in un abbraccio misterioso
mi piacerebbe cercare qualche parola vera su di loro
sugli alberi della mia terra
sono calmi e fedeli
non saranno mai spostati da qui
le luci passano attraverso
i loro abiti scuri

22 авг, 2022

Лиля Чернявская о жизни и смерти по-украински и по-итальянски

є лише життя і смерть
хто це сказав?
навіть коли життя в чаду, то це все одно життя
і навіть коли смерть у білому велені, то це все одно смерть
хто це сказав?
не пам'ятаю
може, й не казав ніхто
може, білий день самим собою свідчить про це.
життя, що ти є?
невже лише переливне та непостійне ти?
і невже смерть настільки чітка та певна, що в ній більше не зрушиш з місця?

c'è solo vita e morte
chi l'ha detto?
anche quando la vita è in leppo, è sempre vita
ed anche quando la morte è in un mantello bianco, è sempre morte
chi l'ha detto?
non mi ricordo
forse nessuno non ha detto mai
forse lo stesso pieno giorno puo indicare questo.
vita, cosa sei?
sei solo l'apparenza e l'alterabilità?
e la morte è così chiara e certa che non ci si può più muovere dal proprio posto?

8 сент, 2022

Голубь. Обычный голубь глазами Лили Чернявской. На украинском и на итальянском.

Дивно бачити пташку зблизька. Сіру спину голуба, його погляд, схожий на погляд самотньої старої у сквері. А коли їх налітає ціла зграя, то можна відчути злиденний теплий дух, що притаманний часом і людям. Ми всі його знаємо. Він печальний, нам хочеться його забути. Дивно в світі. Щоб ти не казав про нього, а він вивернеться та й переросте усі слова.

Come e` strano vedere l'uccello da vicino. La schiena grigia del piccione, il suo sguardo, simile a quello di una vecchietta solitaria in piazza. E quando ne arriva un intero stormo, puoi sentire il miserabile spirito caldo che è inerente allo stesso tempo anche alle persone. Lo conosciamo tutti. È triste, vogliamo dimenticarlo presto. Come e` strano nel mondo. Anche se non parlare di esso, si gira e cresce al di la` tutte le parole.

13 сентября, 2022

Свет в строчках Лили Чернявской. На украинском и на итальянском.

Сьогодні вдень стояло холодне біле, трохи святкове світло. Можна сказати тверде світло. Таке, на якому тримаються усі речі життя. Його можна порівняти із поглядом сірих серйозних очей, може, батькових. І я подумала, дивно, що мене це ще якимось чином стосується. Іще можливий якийсь рух при цьому світлі.

Si puo dire che c'e` chiaro freddo, c'e` un po' di luce sacra questo pomeriggio. Si potrebbe dire della luce solida. Quella su di cui restano tutte le cose che la vita custode. Si può paragonare allo sguardo degli occhi grigi seri, forse paterni. Ed ho pensato, come è strano che in qualche modo la luce vale ancora per me. Un po' di movimento è ancora possibile sotto questa luce.

16 сент, 2022

Воображаемое море, волнистый песок и дальние деревья, исполненные золотых и серебряных птичьих голосов - всё это в строчках Лили Чернявской. На украинском и на итальянском.

На вулиці потеплішало. Якісь пташки співали голосами свого наївного світу, як золоті та срібні музики на гілках дерев. Це трохи несподівано для осіннього дня. Діти перегукувалися у дворі. Знову мені уявилося узбережжя моря, немов воно за нашими будинками. Там світлий хвилястий пісок, а здалеку видно темні дерева, що натяглися смутком і часом.

Fa più caldo fuori. Gli uccelli cantavano con le voci del loro mondo ingenuo, suonavano come la musica d'oro e d'argento sui rami degli alberi. Questo è un po' inaspettato ed anche strano per una giornata autunnale come oggi. I ragazzi gridavano in cortile. Ancora ho immaginato il mare, come se fosse dietro le nostre case. C'è sabbia leggera ondulata, e da lontano si vedono gli alberi scuri distesi dalla tristezza e dal tempo.

Ранний вечер, прозрачные сумерки, небо, просвечивающее сквозь позднюю абрикосовую зелень, и тихая грусть в тексте Лили Чернявской на украинском и на итальянском.

Сьогодні застала ранній вечір на вулиці. Сусідка стояла з маленькою дитиною на руках. Люба хвалилася сплетеним в протестантській церкві намистом. Мама якось не нагло занесла голову вгору і дивилася через зелене ще листя абрикоса на небо. Чомусь завжди цей смуток стоїть мені серед усього. І завжди мені дивно рухатися вулицею й розмовляти, наче все це не просто так.

Stasera mi sono trovata per strada oggi. Accanto a me una vicina sono stata con un bambino in braccio. Lyuba si vantava di una collana tessuta fatta nella sua chiesa protestante. Mamma si è alzata la testa e ha guardato attraverso le foglie ancora verdi di albicocco nel cielo. Non so perche`, ma questa tristezza sta sempre accanto a me in mezzo a tutto. E mi sento sempre strano camminare per strada parlando come se non ci fosse un motivo.

11 окт, 2022

Звездное небо глазами Лили Чернявской на украинском и на итальянском.

Сьогодні на чорному небі срібний сип з кількох зірок. Вони мерехтять, як прикраси холодних таємничих дівчат, що дивляться на нас згори. А вчора місяць ховався серед великої череди хмар, і лише на хвилину виринав, ясний ясний та золотий.

Stanotte nel cielo nero c'è un giacimento d'argento di tante stelle. Brillano come gioielli delle ragazze di ghiaccio misteriose che ci guardano dall'alto. E ieri, la luna si nascondeva tra una grande serie di nuvole, e solo per un minuto ha fatto capolino, cosi` limpida e dorata.

8 ноября, 2022

Скоро снег. Лиля Чернявская на украинском и на итальянском.

Трохи стояла на балконі, повітря пахне сьогодні як щось просте, наче домашня випрана річ. Мама вийшла й каже: схоже, скоро буде сніг. Звідки ти знаєш, – питаю. "Щось в повітрі відчувається", – каже мама, – надінь куртку, не стій так". Тополя все більше опадає, поки я візьмусь намалювати її, вона мабуть позбудеться листя.

Mi sono indugiata per un po' sul balcone, l'aria oggi profuma di qualcosa molto semplice, come una cosa lavata a casa. Mamma esce e dice che sta arrivando la neve. Da dove lo sai,- chiedola. "C'è qualcosa nell'aria", dice mamma, "mettiti la giacca, non startene lì cosi'. I pioppi si sfrondano sempre di più, quando finalmente inizierò a dipingerli, probabilmente si libereranno delle sue foglie.

20 ноя, 2022

Первый снег зимы 2022-23 г. от Р.Х. глазами Лили Чернявской на украинском и на итальянском.

Випало чимало снігу вранці. Коли лежить сніг, то день вже непростий. Це як щохвилини прикладати до носа свіжу випрану хусточку і розгадувати, чим же вона так незвично пахне. Наче якимось таємничим гостюванням, наче строгою прибраною кімнатою, а наче чимось гіркуватим і прозорим, як наївна образа.

Abbiamo avuto un gran sacco di neve questa mattina. Quando c'è la neve, la giornata non è comune certo. Mi pare che sia come mettersi un fazzoletto appena lavato al naso ogni minuto e chiedere che odore fresco insolito ha. E` come qualche ospite misterioso, come una stanza rigorosamente pulita, e forse come qualche cosa di amaro e trasparente, come un imago ingenuo.

8 декабря, 2022

Снег глазами Лили Чернявской на украинском и на итальянском.

Сьогодні з самого ранку летів густий сніг. Я вийшла на балкон і набрала повну жменю снігу, аж пальці зціпило від холоду. Сніжок. Дивилася як люди йдуть по тротуару. Дівчина зі світлим волоссям йшла з непокритою головою. Наче вона перебувала в якомусь невеликому захисному колі мирного життя. Сніг і дівчина. Згадала один давній сніг на нічній тролейбусній зупинці на бульварі Лесі Українки. І ще згадую сніг з одного дуже нудного модерністського оповідання. Не думала, що запам'ятаю його. Там постійно падав сніг. Коли темніє, будинки довкола стоять темні як скелі. А сніг тихо лежить на землі, як сумний таємничий звір.

La neve fitta-fitta sta volando dalla presta mattina di oggi. Sono uscita sul balcone e ho preso una piena manciata di neve, fino che le dita si sono ghiacciate per il freddo. Un fiocco di neve. Stavo guardando la gente camminare lungo il marciapiede. La ragazza con i capelli biondi camminava con la testa scoperta. È come se fosse in una specie di un cerchio protettivo della vita quotidiana pacifica. La neve e la ragazza. Mi sono ricordata di una neve d'un altri tempi alla fermata notturna del tram sul corso Lesya Ukrainka. E ricordavo ancora la neve di una noiosissima storia moderna. Non pensavo che me lo sarei ricordato. Nevicava costantemente lì. Quando fa buio, le case intorno sembravano scure come le rocce. E la neve si posava silenziosamente sulla terra come una bestia sconosciuta, triste e misteriosa.

27 дек, 2022

Свобода глазами Лили Чернявской на украинском и на итальянском.

Щось пропало
може його просто не видно
воно просто сховалося
я навіть не знаю як його назвати
воно сильно пов'язане зі щастям...
з надією
ще залишились деякі його ознаки, сліди
ось сніг наприклад
чи мокрі гілки
чи зимне сире повітря,
на яке вийдеш і кажеш неголосно
це ти, свобода?
Така проста...відверта
і ще раз повториш просто так: свобода... свобода

Non c'e` niente
forse semplicemente non è visibile
è semplicemente andato via
Non so nemmeno come chiamarlo
è fortemente connesso con la felicità...
con una speranza
ci sono ancora alcuni dei suoi segni, tracce
Ecco la neve per esempio
le taccole sono bagnate
o l' aria dura invernale,
su cui esci e dici silenziosamente
Sei tu la libertà?
Così semplice... francamente
e ancora una volta ripeti proprio così: libertà... libertà

31 дек, 2022

Душа и война глазами Лили Чернявской на украинском и на итальянском.

Весь час війни чую тупотіння ніг по сходах щодня, щовечора.
Собачій гавкіт. Мені здається, це одна й та сама собака.
В цієї собаки весела вдача,
а може й весела душа.
Я не знаю яка душа в тварин,
може наївна й проста,
а може темна й глибока як озеро,
або як кінське око, обрамлене довгими віями.
Знаю напевне, що не зла душа в тварин.
Без них ми були б ще гірші ніж є сьогодні.
Нам було б ще важче, ніж є сьогодні.

Per tutto il tempo della guerra, sento lo stropiccio dei piedi sulle scale ogni giorno, ogni notte.
Il cane abbaia. Mi pare che sia lo stesso cane.
Questo cane ha una voce allegra,
o forse un'anima allegra.
Non so che tipo di anima hanno gli animali,
forse ingenuo e semplice,
o forse buio e profondo come un lago,
o come un occhio di cavallo incorniciato dalle ciglia lunghe .
So per certo che gli animali non hanno un'anima malvagia.
Senza di loro saremmo ancora peggio di oggi.
Sarebbe ancora più difficile per noi che oggi.

10 января, 2023

Неунывающий воробьиный сыч глазами Лили Чернявской на украинском и на итальянском.

дивилася півхвилинне відео про сичика-горобця
як він сидить на сірій гілці, тріпоче легкий пух від вітру
птахи трохи смішні своєю серйозністю
хоча чому б їм не виглядати серйозно
ділове життя
знайти взимку їжу, десь переночувати
а як впаде сніг, робиться ще тяжче
в цій нашій спільній круговерті на землі
птахи це особливий рід
як би там не було тяжко
вони легко злітають
а ви собі смійтесь смійтесь
аби не плакали, як каже мама

Ho visto un video di un mezzo minuto su di un gufo passerino
mentre si siede su un ramo grigio, un leggero fiocco sul vento
gli uccelli sono un po' divertenti nella loro serietà
almeno perché non dovrebbero sembrati cosi' seri
la loro vita e` dura
debbono trovare cibo in inverno, un posto dove passare la notte
E man mano che cade la neve diventa ancora più difficile
in questo nostro comune rimescolio sulla terra
gli uccelli sono un tipo speciale
non importa quanto sia difficile
involano facilmente
e voi siete ridete vi stessi ridete
per non piangere, come dice la mamma

22 янв, 2023

Вечный свет глазами Лили Чернявской на украинском и на итальянском.

Коли вмикають світло, несвідомо говориш : аллілуйя. Світло, навіть електричне, являється безпосередньо, як весела сила. Погляд шукає світла завжди. В ньому є щось наївне, проте рішуче. Коли у вікнах будинків навпроти світяться вікна, ти знаєш напевне: ще є життя, людський затишок. При світлі добре говорити та сподіватися. Воно найкраща вість про щось ціле та ясне.

Quando si accendono le luci, diciamo inconsciamente: alleluia. La luce, anche elettrica, appare direttamente come una forza divertente. Lo sguardo cerca sempre la luce. C'è qualcosa di ingenuo ma allo stesso tempo determinato in luce. Quando le finestre delle case si brillano davanti, sai per certo: c'è ancora vita, conforto umano. Nella luce, è cosi' bene parlare e sperare. È la migliore notizia su qualcosa di intero e chiaro.

Флорентийский красный глазами Лили Чернявской на украинском и на итальянском.

Десь в кінці січня чи на початку лютого я згадую свій старий светер кольору цегли, який я називала про себе "флорентієць". В цьому кольорі є флорентійське лукавство. Я пам'ятаю простий зимовий день з того відтинку життя. Ще був живий кіт Мотя. На вулиці випав сніг, і з відкритого вікна можна було відчути, що він пахне безмірною глибиною, звідки й ми прийшли. "Мотя, - кажу, тобі не дивно, що ми живемо? Пташки он летять і не падають. Дивно ж".

Adesso alla fine gennaio o all' inizio febbraio sto ricordando il mio vecchio maglione color rosso-mattone che mi chiamavo "florentino". C'è sempre la cattiveria fiorentina in questo colore. Ricordo un giorno comune d'inverno da quella tonalità di vita. C'era ancora vivo il mio gatto Motya. Fuori nevicata e dalla finestra aperta si sentiva il profumo della profondità infinita da dove venivamo. "Motya, - dico io, non sei sorpreso che viviamo? Uccelli volano e non cadono. È strano".

19 февраля, 2023

Холодное февральское утро глазами Лили Чернявской на украинском и на итальянском.

Сьогодні вранці подивилася у вікно, там озеро лежить, схоже на металеве дзеркало, а за ним чорні вії дальнього лісу. Холодна картина. Мені не завжди подобаються ранки, в них наче є щось таке, що сторониться людського життя, філігранна байдужість природи, якій добре на самоті.

Questa mattina mi sono affacciata alla finestra, c'è un lago steso, come uno specchio metallico, seguito dalle ciglia nere del bosco allontanato. C`e' un quadro freddo. Non sempre mi piacciono le mattine, a volte mi sembrano avere qualcosa che mette da parte la vita umana, una filigrana indifferenza della natura che fa bene da se stessa.

4 марта, 2023

Пусть бессмертный, вечно-прекрасный дюреровский зайчик проиллюстрирует чудесную запись, сделанную Лилей Чернявской на украинском и на итальянском.

ми живі. Сіре небо, озеро сіре. Земля як потерта стара шубка з плюшу, я пам'ятаю таку неясно. Березень це місяць зайця. його дикі очі через сіре гілля дивляться на світ й безумно його бояться.

коли опиняєшся в повітрі ранньої весни, то наче виходиш з лікарні. Чи може виходиш у більш простору, нескінченну лікарню життя. Бо все одно якась одна хвороба є у всіх живих істот. Добре для цього виходу мати сіре пальто з кишенями та бажання просто йти біля дерев по холодній втомленій землі.

Siamo vivi. Il Cielo e` grigio, il lago e` grigio. La terra è come una vecchia pellìccia di peluche, ricordo così vagamente. Marzo è il mese di lepre. i suoi occhi selvaggi guardano il mondo attraverso rami grigi con grande paura.

Trovarsi qui, sull'aria fresca dell' inizio primavera è come lasciare l'ospedale. O forse e` come voi state entrando in un ospedale più spazioso e infinito di vita. Perché la vita stessa è comunque una malattia mortale di tutti gli esseri viventi. Molto bene per questa uscita avere un cappotto grigio con le tasche e la voglia di camminare semplicemente sotto gli alberi sul terreno freddo stanco.

14 мар, 2023

Сон о ранней весне, приснившийся Лиле Чернявской, по-русски и по-итальянски.

Года четыре назад мне приснилось, что я иду в ранних сумерках по весеннему городу во Вьетнаме. Мне лет девятнадцать в том сне. Я в светлом плаще коротком, что мне подруга дала поносить когда-то, и в вельветовых брюках. В этом сне весна была главной, это была как бы суть весны, я не могу объяснить. Эта весна была больше, чем весна в действительности. Я редко когда была так счастлива и свободна, как идя в этом сне в ранних сумерках, пересекаясь с редкими прохожими.

Quattro anni fa circa, ho sognato di camminare per la strada di una città primaverile in Vietnam sull'imbrunire. Avevo diciannove anni in quel sogno. Ho avuto un mantello corto leggero, che una mia amica mi ha dato da indossare una volta, ed i pantaloni di velluto a coste. In questo sogno, comandava la primavera, era come l'essenza della primavera stessa, non so come spiegare meglio. Questa primavera immaginaria è stata più della primavera nella realtà. Raramente sono stata così felice e libera come quando stavo camminando in questo sogno tra il lusco ed il brusco, attraversandomi con i passanti rari.

8 апреля, 2023

Цветущие деревья, весна и мирная воздушная атака шмелей глазами Лили Чернявской на украинском и на итальянском.

Субота. 8 квітня. Цього року ще не відчула весну, лише ранню трохи відчула. Скоро вийдуть дерева, як наречені в білому. Будуть в них гудіти наївні авіатори, джмелі. Це надзвичайна сцена з арсеналу Світу. Вона абсолютно мирна і наївна. Хоча й ми, її глядачі, на жаль не такі наївні.

Sabato. 8 aprile. Quest'anno non ho ancora sentito la primavera, solo quella di prima si è sentita un po'. Presto gli alberi usciranno come le spose tutte in bianco. Gli aviatori ingenui, i calabroni ci ronzeranno dentro. Questa è una scena straordinaria dell'arsenale del Mondo. È assolutamente pacifica e ingenua. Anche se noi, i suoi spettatori, purtroppo non siamo così ingenui.

17 апр, 2023

Бытие, ночь, тайна, пришельцы, поэзия и тайна глазами Лили Чернявской на украинском и на итальянском.

Я люблю спогад, де ми малі з сестрою
сидимо теплою літньою ніччю
на дерев'яній перекладині на вулиці,
і ось здалеку по дорозі до нас наближаються якісь вогні,
і вони стають все більші й більші,
І ми фантазуємо, що це може бути. Якісь інопланетяни?
І ось вони зараз наблизяться до нас і ...
Не знаю, чи це можна вважати поезією,
взагалі, чи можна якийсь спогад,
що в'ївся у пам'ять, вважати поезією
тільки на тій підставі,
що він не вивітрився з часом
і ти чомусь повертаєшся до нього,
зазвичай, банального свого спогаду,
і чи варто писати про це.
Але в тому справді було щось дивне.
Взагалі та вулиця була мені дивною.
На ній стояла лікарня
Больниця, як бабця часом її називала,
Там нам із сестрою прокололи вуха у років 11, здається.
Це варте поеми…
Можливо, такі поеми люди пишуть у божевільнях
чи в будинках для літніх людей,
коли їх вже не засміє ніхто,
коли до цього вже немає нікому ніякого діла…
Але ж, що робити, коли я згадую
Все те літнє життя,
Ту дорогу з камінців,
Вузькі стежки попід тинами,
Сірий теплий порох,
Білий хліб, що висить у сітці в кутку літньої кухні.
Всю ту безформну велику надію на Світ.

Adoro i ricordi quando siamo state piccole con mia sorella
sedute in una calda notte d'estate
su una cavalcavia di legno sulla strada,
ed ecco che arrivano alcune luci in lontananza lungo la strada,
e diventavano sempre più grandi,
E ci meravigliavamo su cosa può essere. Ci sono stati alieni là fuori?
E ora vengono a prenderci e ..
Non so se questa può essere la considerata poesia,
in generale, e` possibile puo` avere un po' di memoria,
ciò che è intriso di memoria, si puo` considerata la poesia
solo su questa base,
che non è finita nel tempo
ma per qualche motivo sempre ritorna dal passato,
di solito, e` un banale ricordo a se stesso,
che vale la pena scriversi.
Ma c'era davvero qualcosa di strano.
In realtà, quella strada mi sembrava strana.
C'era un ospedale sopra
Nosocomio come lo chiamava a volte la nonna,
Lì io e mia sorella ci siamo fatti i buchi alle orecchie all'età di 11 anni, credo.
Questo è degno di una poesia..
Forse queste poesie la gente scrive nelle case dei matti
o nelle case di ricovero,
quando non ridono più,
quando non sono più affari di nessuno...
Ma cosa fare quando si racconta
Tutta quella vita estiva,
Quello selciato,
I sentieri stretti tra steccati,
La polvere grigia calda
Il pane bianco appeso in una reticella nell'angolo della cucina estiva.
Tutta quella grande amorfa speranza per l'Essere.

24 апр, 2023

Цветущие вишни и мистическое бракосочетание глазами Лили Чернявской на украинском и на итальянском.

Вчора трохи вловила запах розквітлих вишневих дерев. Це такий пряний святковий запах, що мені згадалося ім'я Ганна, яке я чула в дитинстві. І з цим ім'ям мені раніше уявлялось приготування до чийогось весілля, може сина вона одружувала. Може це було якесь містичне недосяжне весілля. Важливим було не воно, а саме приготування до нього. У сутінках жінки щось носять, про щось перемовляються. І пахнуть надворі квітучі вишневі дерева.

Ieri ho sentito un leggero odore di ciliegi in fiore. Era un profumo della festa così condimentario che mi sono ricordata il nome di Hannah che sentivo da fanciullezza. E con questo nome immaginavo di prepararmi per il matrimonio di qualcuno, forse era un figlio, che stava per sposarsi. Forse è stato un matrimonio mistico irraggiungibile. Non era importante di se stesso, ma la preparazione perlo. Al tramonto, le donne portavano qualcosa, se ne parlavano. Ed in cortile i fuori di ciliegi profumavano tanto.

13 мая, 2023

Распахнутые оконные рамы, весенние запахи и пробуждаемые ими воспоминания глазами Лили Чернявской на украинском и на итальянском.
буває, що віконна рама навесні
запахне сирітством, воском,
якимось обмеженим світом,
що не більше зерна;
в таку хвилину треба вголос назвати всіх,
хто живе у тому зерні ще й досі –
прадід Міхал, прабабця Оля,
грузинська красуня Мзіка з білою марлею в руках;
живе в тому зерні запах грушок та яблук,
тяжкі здичавілі гілки дерев,
висока трава, сутінки, жіночі голоси;
спочатку буття кидається на тебе стихійно,
а потім, якщо пощастить,
то тобі зустрінуться іще й слова до нього;
це прості слова:
кущ, земля, злива, вікно, тополя, вечір, вечеря

succede che la cornice della finestra ottiene in primavera
l'odore di orfanezza, di cera,
ed anche di una specie di spazio confinato,
non c'è più di grano;
così d'un tratto bisogna nominare tutti ad alta voce,
che vivono ancora in quel seme -
bisnonno Michael, bisnonna Olya,
Mzika, la bellezza georgiana con una garza bianca tra le mani;
vivono in quel grano anche i profumi di pere e mele,
rami pesanti di alberi selvatici,
erba alta, crepuscolo, le voci femminili;
da prima tutto guesto ti lancia naturalmente,
ma poi, se sia fortunato,
osì troverai più parole per li;
queste sono le parole semplici:
cespuglio, terra, diluvio, finestra, pioppi, sera, cenacolo

16 июня, 2023

Летний двор и ласточки в небе глазами Лили Чернявской на украинском и на итальянском.

Літо цього року як лікарняний двір, де ходять голуби, обліплені тополевим пухом, самотні і байдужі. Тільки якщо їм щось кидаєш, вони схоплюються і дивляться скоса. Ластівки літають низько вже десь четвертий вечір поспіль, але дощу не принесли. Вони так швидко носяться у літньому небі, що від цього стає веселіше. Десь тижні два тому їх компанія залетіла до нас на балкон і здійняла галас, від якого ми з мамою аж замовкли. Це був такий живий галас, наче: не треба сумнівів, за цією сценою є щось інше, ви будете здивовані, там всі живі. Їх було троє чи четверо і вони щось очевидно незвичайне сповіщали нам.

L'estate di quest'anno è come un cortile d'ospedale, dove si passeggiano piccioni, tutti coperti della peluria di pioppo, solitari e indifferenti. Solo se gli lanci qualcosa, essi lo afferrano e guardano di sbieco. Le rondini volano basso per circa la quarta sera di fila, ma non hanno portato la pioggia. Sono così veloci nel cielo estivo, che il cielo stesso diventa più divertente. Circa due settimane fa, la loro compagnia è stata volata sul nostro balcone e ha fatto tanto rumore che ha fatto stare zitte io e la mia madre. C'era il rumore così vivace, se come, senza dubbio, c'èra qualcos'altro dietro questa scena, rimarrete sorpresi, sono tutti vivi. Erano in tre o quattro e ci hanno avvisato con qualcosa ovviamente insolito.

20 июня, 2023

Тополя после дождя и плывущие по небу рыбы глазами Лили Чернявской по-украински и по-итальянски.

Після дощу запахло якоюсь рибою з глибини життя й темними змоклими деревами. В мене є запитання в нікуди, чи бачить мене життя? Чи ще стосується мене злива. Чи я лише її глядач. Чи можлива для мене взаємодія із життям. Але я можу буває щось раптово пригадати і воно таке живе, що мені дивно, невже і мене торкнулося справжнє життя і невже я має право сказати: і я живу. Або: і я жила. Захотілося намалювати тополі після дощу і спокійну рибу, яка загадкове пливе у вологому вечірньому повітрі.

Dopo la pioggia si profumava di pesce dal profondo della vita e degli alberi bagnati scuri. Ho tante domande da nessuna parte, la vita mi vede? La doccia vale ancora per me? O sono solo una spettatrice per essa? È possibile ancora per me interagire con la vita? Ma riesco a ricordare qualcosa all'improvviso ed è così vivo che mi sorprende, sono stata toccata dalla vita reale e ho il diritto di dire: vivo. Oppure: sono stata sopravvissuta. Mi piacerebbe disegnare i pioppi dopo la pioggia ed un pesce calmo che sta galleggiando misteriosamente nell'aria bagnata della sera.

28 июня, 2023

Июньский вечер, шорохи, звуки и печаль глазами Лили Чернявской на украинском и на итальянском.

У червні о дев'ятій ще світло.
Іще білий день простягається,
Теплий і гладкий, наче бік загадкового звіра,
що нікому не завдасть шкоди.
З вулиці чути голоси мами, Зіни й Люби,
Й голоси зграї дітей.
Чомусь влітку сильніше відчувається смуток життя.
Особливо в спекотні дні.
Тоді, здається, й деревам робиться тяжко.
І вони перестають шуміти.

A giugno alle nove c'e` ancora luce.
Ancora un giorno pieno continua,
Caldo e liscio, come il lato della bestia misteriosa,
che non farà male a nessuno.
Dalla strada si sentono le voci di mamma, Zina e Lyuba,
E le voci del branco dei bambini.
Per qualche motivo, la tristezza della vita si sente più forte d'estate.
Specialmente nei giorni caldi.
Poi sembra che gli alberi stiano passando un brutto momento.
E smettono di fare rumore.

7 июля, 2023

Таинственные чертежи ласточек в небе, летний вечер и вопросы без ответов глазами Лили Чернявской по-украински и по-итальянски.

Лєна сестра подзвонила,
Літали низько ластівки.
Я розглядала натягнуті між будинками
Дроти, геометричні візерунки,
які вони складають на тлі неба.
З двору чути голоси людей.
Небо темнішає,
Театр літнього вечора скоро розпочнеться,
Всі глядачі в очікуванні.
Про що говорить мені життя увесь час?
Що мені треба зрозуміти,
Як мене звати насправді ...

La sorella Lena ha chiamato,
Le rondini volavano basso.
Stavo guardando i fili
tesi tra le case, i modelli geometrici,
che hanno tracciato sullo sfondo del cielo.
Si sentono le voci della gente dal cortile.
Il cielo è sempre più scuro,
Il teatro della notte d'estate sta per iniziare,
Tutti gli spettatori sono in attesa.
Cosa mi dice la vita tutto il tempo?
Cosa devo capire,
Qual è il mio vero nome...

11 июля, 2023

Голуби в холодном солнечном луче, новый платочек на голову и далекий праздник глазами Лили Чернявской по-украински и по-итальянски.

Вчора були з мамою на вулиці. За домом коливалася холодна сонячна пляма, в ній ходили чотири голуби і хиталася гілка з розами. Це наче тобі дають нову хусточку на голову, аби в ній іти на свято по довгій дорозі. А на тому святі всі говорять тихо, і всі вбрані скромно. І там темні темні дерева шелестять чисельним листям про життя: воно таке темне темне, дивне дивне, і тебе теж покликали.

Ieri sono stata fuori con mia madre. Dietro la casa un punto freddo soleggiato oscillava, in esso c'erano quattro piccioni ed anche un ramo con le rose. È come se ti dessero un fazzoletto nuovo per la testa per andare alla festa a lungo. Ed in quella festa tutti parlano tranquillo, e tutti sono vestiti modestamente. E lì gli alberi scuri palpitano numerose foglie della vita: è così buio buio, strano strano, e anche tu sei stata chiamata li`.

19 июля, 2023

Летящий тополиный пух и черная печаль глазами Лили Чернявской на украинском и на итальянском.

Літає білий пух по вулиці. Одна людина колись сказала: Ліля, диви сніг летить, а на вулиці літо. Я не пам'ятаю, що відповіла тоді. Так склалося, що в травні та на початку червня за зеленими густими деревами мені кипить чорний розпечений смуток. Важливо на щось відволіктись, може, на книжку Улісс, але й там мені смуток. Небо зараз голубе, як на паперовій картинці, там пасували б рожеві троянди і може, пташка.

La peluria sottile bianca sta volando per la strada. Una volta qualcuno mi ha detto: Lily, guarda, la neve vola e fuori c`è l'estate. Non ricordo di aver risposto allora. È successo che a maggio ed all' inizio giugno, dietro gli'alberi verdi spessi la tristezza nera sta rigurgitando. È importante distrarsi da qualcosa, forse dal libro di Ulisse, ma c'è tanta tristezza per me. Il cielo ora è azzurro, come sul quadro di carta, ci sarebbero le rose rosate e forse anche un uccello.

Продолжение следует….

[ Следующий документ | Предыдущий документ | На главную страницу ]